Переможці
районного етапу ХІІІ Міського конкурсу
«Київ – моє місто, мені в ньому жити, мені його створювати» у номінації
«Київ літературний», кращий авторський
вірш про Київ стали:
Пономарьова Анастасія (ІІІ місце) і
Куренка Мирослава (ІІІ місце)– учениці 6-Б класу (учитель Лисенко Н.І.).
Києве рідний, ми тебе любим,
Дуже шануєм та щастя даруєм.
Щоб розквітав ти день за днем,
Славних традицій тобі й гарних
пісень!
В руках я квітку до тебе несу,
Тобі помолюся і низько
вклонюся,
Тебе поцілую й тобі усміхнуся…
Я вдячна тобі за дитинство моє,
За сонце, що світло й тепло
віддає,
За долі безмежні й квітучі гаї,
Де трелі виводять свої солов’ї!
Пономарьова Анастасія, учениця 6-Б класу
Києве любий, Києве милий,
Будь найквітучіший і дуже красивий!
Будь найспівучіший, як в не6бі вітри!
І скрізь хай лунають матусі пісні,
Хай сонечко сяє, дарує тепло,
А люди несуть у собі лиш добро!
Дніпро хай радіє, всміхається нам,
Живем ми щасливо на злість ворогам!
Куренна Мирослава, учениця 6-Б класу
Великому Кобзареві
То геній слова, то
творець,
Великий вчитель то
насправді.
Знаходив шлях до всіх
сердець
Він, оминаючи завади.
Всю душу віддавав, коли
Писав про неньку Україну
–
Його то біль, його
тривоги
За кожну змучену людину.
Ті сльози їх, що бачив
часто,
Ті муки, горе, що були…
Все пропускав через своє
серце,
Все викладав він на
папір.
Тому Тарасів «Заповіт»,
Як чистий подих вітру в
полі,
Залишив в серці нашім
слід –
Не віддамо його нікому.
Ми не забудем його слово
І пронесемо крізь роки,
А українську нашу мову
Ми прославлятимо завжди!
Бардакова Людмила,
випускниця 1998 року
( мама учениці 7-А класу
Літвінової Аліни).
Учитель: Паламарчук І.М.
ЗИМА
Кружляє сніг лапатий…
І падають додолу
Сніжинки пелехаті,
Ховаються вже віти
Дерев відзеленілих.
Хлопочуть в дворі діти
І падають у сніг,
А поруч сивий дядько
Заглядає в хатки,
Кладе свій подарунок
Й тікає, що є сил.
До нього йдуть бажання –
Діток малих звертання,
Дорослі запитання,
Чиєсь мрійне мовчання,
Чиїсь білі шляхи.
У ніч таку казкову.
Співає колискову
Старезний, сивий дід.
Здіймає завірюху
Та дме він, що є духу,
Щоб в кожну хату залетіли
Шалена радість
Невгадовська Каріна, 9-А клас
Корчувате
Тут чується гомін пташок…
І донині немає для мене
Кращого місця на Україні.
Я буду любити, я буду плекати
Тебе, моє Корчувате!
Періщить тут дощ чи градом йде
злива –
Купається все у Дніпрових
заливах.
Найкраще у світі моє Корчувате!..
Стоять при дорозі маленькії
хати.
І досі лунає той гомін пташок…
Це місце таке, де я хочу
співати, -
Моя Україна, моє Корчувате!
Невгадовська Каріна
Стрічечка добра
Хай буде щастя у країні,
Пливуть ріки й моря.
І хай мирною буде Україна,
І хай плететься стрічечка
добра,
І радість не сидітиме в кутках,
І діти будуть гомоніти,
І будуть в мирі, злагоді рости
І Україну нам творити!
Невгадовська Каріна
Що є для тебе мова?
Що є для тебе мова?
Можливо,
то для тебе час,
Що
швидкоплинний та рішучий,
Що його
так мало в нас.
Смак
мови, він бува пекучий,
Не
кожному дано його покуштувать,
Але хто
вірним буде та жагучим,
Той
зможе всі вершини взять.
Що є для
тебе мова?
Можливо,
то повітря,
Що ми
його не бачимо,
Але без
нього – не народ.
Можливо,
то палітра,
І кожен сам
малює епізод.
Можливо,
то найліпший друг,
Що не
знайдеш йому заміни.
Як всі
противники довкруг,
Співай
їм пісню солов'їну.
Що є для
тебе мова?
Можливо,
то для тебе спрага,
Нестерпна
до кісток.
А мова
наша – то є правда.
І ми без
неї – наче небо без зірок!
Невгадовська Каріна 9-А клас
09.11.2018
Гумореска написана до теми «Гумор і сатира»
УСМІХНІТЬСЯ!
Їхав хлопчик у метро,
Скраю сів тихенько.
Раптом стала коло нього
Бабця геть старенька...
Бачить бабця – не встає
Жоден з суперменів.
Вона й голос подає:
«Є тут джентльмени?»
Хлопець хитро посміхнувся
І відповідає:
«Джентльмени, бабцю, є,
Але місць немає!»
Катренко Яна, 9-А
Малює жовтень осінь
Малює жовтень осінь.
Скидають листя втомлені дерева.
Звірі готуються до зимової
сплячки.
Блукає парком осінь.
Бабенко Артем, 6-А
Осінь-чарівниця
Прийшла осінь-чарівниця
Й всіх зачарувала.
Різнокольорові
Фарби розлила.
А дерева скинули всі пальта,
Щоб укрить землю-годувальницю.
Пташки вже полетіли
У теплії краї.
Дивишся на небо,
А воно насуплене,
Ніби ось заплаче.
Осінь-чарівниця
Все розмалювала…
Так і хочеться поему написать!
Сандюк Світлана, 6-А
Рідній мові присвячується…
Якби ми могли рідну мову обрати,
я б низько
вклонилась всім мовам Землі.
Та тільки тобою змогла б я пишатись
І серце зігріти в твоєму теплі!
Моя українська, співучая мово!
Віками жива й все одно молода…
Як мамина ніжна й дзвінка колискова,
Як лагідний вітер й шовкова вода.
Така мелодійна, красива, багата!
Слова твої – наче солодкі плоди.
Хоча різних мов в цьому світі багато,
Ти в серці моєму одна – назавжди!
Катренко Яна, 9-А клас
07.11.2018
Проби пера учнів 8-А класу
Власні вірші учнів після прочитання поезії Ліни Костенко…
Дощ
Дивлюся
ранком на небо, яке
затягується хмарками.
Напевно, буде дощ…
Відчуваю, як він пронизує мене своїми краплями.
Після нього мені дихається краще.
Я відчиняю вікно
І наповнюю повітрям свої легені.
Повітря таке свіже,
Що перебиває мені подих.
Тому я хочу, щоб дощі
Ішли частіше звичайного.
Бо, здається, не тільки мені вони до вподоби.
Ковалівська
Софія
Дощ полив
Дощ полив,
І вийшло сонце,
Веселка заблищала у височині
І ясно стало на душі.
Деребчинська Яна
Дощ пішов
Дощ пішов - і
усмішки з’явились.
По калюжках стриба дітвора.
Дощ пішов - і
разом з ним на небі
З’явилась райдуга зрання.
Дощ співає тихо так, невпинно...
І разом з ним співає вся земля!
Куценко Катерина
Дощ полив
Дощ полив, і сонечко вийшло з веселкою.
Все райдужно сяє всіма кольорами!
І день усміхнувся мені…
Козлова Єлизавета
Дощ полив
Дощ полив й через хвилину
Зійшло із небес сонце.
Стало так добре і любо в цю днину,
Бо світило воно у моє віконце.
Остапенко Марина
Дощ полив
Дощ полив –
І все таке вологе…
Запахло свіжістю новою.
Крапельки роси покотились у траві.
Зраділи всі в селі,
Що знов полив їх дощ городи і двори.
Висоцька Світлана
Вірші на конкурс 2018
Сніг
Сніг нападав на калину,
На покрівлю і стежину.
Стукав уночі в віконце,
Заховав за хмарку сонце.
Розмальовував шибки,
Усі озера і річки.
Він засипав всю країну –
Приніс щастя в Україну.
Куренна Мирослава
5Б
клас
Зима не хоче
відступати
У рай весни нога стукоче –
А зима тікать не хоче!
Усе росте і розквітає –
А зима пташок лякає.
Сонце вийде, заспіває –
А зимонька проганяє,
Усе снігом покриває,
Весна зиму не пускає!
Куренна Мирослава
5Б
клас
Київ
Київ наш - центр України,
Йому вже багато століть,
Тут серце моєї
Батьківщини -
Хай знає про це увесь світ!
Тут починалась держава –
На схилах святого
Дніпра,
У Києві – міць
наша й слава,
Тут прагнуть
миру й добра!
Нехай зламають зуби вороги,
Що сіють
розбрат між братами у родині,
І Київ поєднає береги
Моєї рідної і вільної країни.
Іванова
Валентина,
10 кл, СШ №273
Ненька
Україна
Що то горить у
дивному вогні,
Наче спить у
камінному сні?
То
древньогрецька руїна?
Ні! То наша
ненька Україна.
Хто тебе
поранити посмів,
А потім у норі
своїй засів?
Хай знає, за ним
вже кара йде,
Кривдника твого
мій меч знайде!
Викличу тварину
ту до бою,
Вдарю в серце
словом-гостротою.
Навіщо ж напав
на мою неньку,
Поранив ти мою
країну рідненьку!
Як ти посмів мою
країну катувати?!
Ніхто не мусить
так страждати!!!
За твої вічнії
знущання
Нема тобі мого
прощення!
Тікай від люті
моєї!
Інакше не зносиш
голови своєї!
Не плач, нене,
не бійся,
Тварина та
втікла в поміжлісся.
Біжить, поранена
й стривожена,
Червона від
вогню, від диму злісна.
Нехай посміє
піднять на тебе руку,
Вона пізнає
споконвічну муку.
Нене, знай,
поруч буду я завжди,
За мною сотні,
що витягнуть тебе з біди!
Кузьменко Ігор
учень 11-А класу
